ukraine

Це питання зараз звучить у багатьох українських родинах.
«Як я працюватиму? Як купувати їжу? Як годувати дітей, якщо не буде електрики та зв’язку?»
Я живу за Києвом під час війни, і для мене це питання не теоретичне.
Минулої зими, коли у мого домашнього провайдера зникав інтернет, я працювала з кафе. І я була далеко не одна.
Поруч із кафе знаходиться великий житловий комплекс, і багато його мешканців також приходили туди працювати. Люди сиділи з ноутбуками, заряджали телефони, проводили робочі дзвінки — просто тому, що вдома не було нормального зв’язку.
Тоді я особливо гостро зрозуміла: інтернет під час війни — це вже не просто комфорт. Для багатьох це можливість працювати, заробляти гроші та забезпечувати свою сім’ю.
І це вже не абстрактний страх.
23–24 вересня російські удари пошкодили та знищили частину телекомунікаційної інфраструктури Києва. За даними NV, було знищено обладнання CityHost, інфраструктуру MiroHost, пошкоджено вузли KIEVNET, Домонет, FAUST, Etherlink, UTELS та інших операторів. CityHost намагався аварійно перенести резервні копії на обладнання за кордоном.
За даними Мінцифри, перебої після атак торкнулися близько 100 тисяч домогосподарств у Києві та області.
Але чи означає це, що Україна залишиться без інтернету?
Не обов'язково.
Українська мережа не має одного «головного рубильника». Вона складається з великої кількості незалежних і резервованих вузлів.
Пошкодження окремих дата-центрів може спричинити локальні відключення, нестабільність та перевантаження, але не означає автоматичного зникнення інтернету по всій країні.
Найбільшою проблемою під час блекауту може стати навіть не відсутність сигналу, а перевантаження мобільної мережі.
Коли домашній Wi-Fi зникає, тисячі людей одночасно переходять на мобільний інтернет.
А що зі світлом?
Тут ситуація складніша.
Україна готується до зими 2026/27: ремонтуються пошкоджені потужності, розвивається розподілена генерація, накопичуються енергоресурси та встановлюються системи резервного живлення.
За даними уряду, вже відремонтовано 4,8 ГВт генеруючих потужностей, працює близько 1,8 ГВт розподіленої газової генерації, а до кінця року планується додати ще близько 800 МВт.
Для Києва окремо готуються резервні джерела тепла на випадок пошкодження окремих ТЕЦ та інших критичних об'єктів.
Тобто держава готується не до одного сценарію, а до можливості повторних атак і тривалих аварійних відключень.
Що це означає для звичайної сім'ї?
На мою думку, головна стратегія цієї зими — не чекати, поки станеться блекаут, а створити власну маленьку «систему резервування».
🔋 Powerbank для телефонів
⚡ Зарядна станція або інше резервне живлення
📡 Другий спосіб доступу до інтернету
📱 SIM-карти різних операторів
💵 Невеликий запас готівки $Cash
🥫 Запас продуктів і води
💊 Необхідні ліки
🔦 Ліхтарі та батарейки
📄 Офлайн-копії важливих документів і контактів
Для домашнього інтернету варто перевірити, чи працює ваш провайдер на xPON. Ця технологія може забезпечувати зв'язок навіть під час тривалого знеструмлення, якщо резервне живлення є у вас і на мережевому обладнанні провайдера.
Також варто заздалегідь завантажити карту Пунктів незламності та продумати, де можна буде попрацювати, зарядити техніку або отримати доступ до зв'язку.
А якщо робота критично залежить від інтернету — резервний провайдер або супутниковий зв'язок можуть стати не розкішшю, а частиною особистої інфраструктури.
І найважливіше
Я не знаю, якою буде ця зима.
Ніхто не може чесно гарантувати, що не буде тривалих блекаутів, пошкодження мереж чи нових атак.
Але я вже бачила минулої зими, як люди адаптуються.
Я бачила кафе, яке фактично перетворилося на маленький робочий хаб для мешканців сусіднього ЖК.
Люди не припинили працювати. Вони просто шукали місце, де є світло, інтернет і можливість зарядити ноутбук.
І саме тому сьогодні для мене питання цієї зими звучить уже не так:
«Що буде, якщо все вимкнуть?»
А так
«Що я можу зробити зараз, щоб моя сім'я могла прожити кілька днів автономно, навіть якщо світло, мобільний зв'язок чи інтернет тимчасово зникнуть?»
Можливо, нам не вдасться контролювати те, куди прилетить наступна ракета.
Але ми можемо контролювати те, наскільки готовими будемо до наслідків.
🇺🇦 Бережіть себе та своїх близьких. Ми вистоїмо!
#Ukraine #BinanceSquare #UkraineWar #energy #Internet

When people think about crypto scams, they usually imagine a Telegram account, a fake website or a lone fraudster.
In Ukraine, some operations are much larger.
They can have offices, hundreds of employees, sales scripts, databases of victims, fake investment platforms and cryptocurrency wallets for moving stolen funds.
And recent Ukrainian investigations suggest that, in some cases, these businesses allegedly paid law-enforcement officials for protection.
This is an industry, not just a scam
In December 2025, Eurojust announced the dismantling of an international fraud network based in Ukraine.
The network reportedly employed around 100 people and had defrauded more than 400 identified victims of over €10 million. Operators could receive commissions of up to 7% of the money taken from victims.
In August 2026, Ukrainian authorities announced another nationwide crackdown: 411 searches and 94 fraudulent call centers shut down, with around 1,794 operator positions identified.
The centers targeted not only Ukrainians, but also victims in the EU and other countries. Authorities estimated the known losses at more than UAH 100 million.
These numbers give a better picture of what is happening.
This is not simply “people scamming on the internet.”
It can operate like a fraud factory.
Then there is “kryshuvannya”
Ukraine has a word that is difficult to translate: kryshuvannya (“providing a roof”).
In criminal slang, it means paying influential officials or law-enforcement personnel to protect an illegal business from enforcement.
The model is simple:
You make money illegally. We make sure the state does not stop you.
In September 2026, Ukraine’s National Anti-Corruption Bureau (NABU) and Specialized Anti-Corruption Prosecutor’s Office (SAPO) announced “Operation Carthage.”
According to investigators, a senior official inside the Office of the Prosecutor General allegedly organized a criminal group that collected regular payments from fraudulent call centers in exchange for non-interference by law enforcement.
Five people were identified as suspects. Investigators also allege that tens of millions of hryvnias were used to acquire and conceal valuable assets.
This is an active criminal investigation, not a court verdict, so the suspects remain legally presumed innocent.
How big was the alleged protection network?
This is the part that is harder to verify independently.
Ukrainska Pravda, citing law-enforcement sources, reported that officials allegedly received about $7,000 per month from each protected call center.
The same sources claimed that as many as 500 call centers could have been operating under this protection at the peak.
The number of 500 has not been established by a court and should therefore be treated as an investigative-source claim, not an official statistic.
But even without that estimate, the official investigations show that the underlying scam-center market is substantial.
And the Prosecutor General?
This is where careful wording matters.
Ruslan Kravchenko, Ukraine’s Prosecutor General, was not charged in the call-center case and denied involvement in protecting scam businesses.
Nevertheless, the scandal led to his removal. On September 15, 2026, Ukraine’s parliament approved his dismissal, and President Volodymyr Zelenskyy formally removed him from office the same day.
There is no established finding that Kravchenko personally ran the alleged scheme.
The significant fact is narrower:
a senior official inside the institution headed by the Prosecutor General is accused of organizing a protection racket for fraudulent businesses.
Why should crypto users care?
Because the person calling you may be speaking English.
The website may look American or European.
The “broker” may claim to work for an international investment company.
But the operation itself may be physically located thousands of kilometers away.
And once cryptocurrency enters the picture, stolen funds can be moved through wallets and multiple jurisdictions extremely quickly.
The important question is therefore not:
“Does this website look professional?”
It is:
“Who actually controls my money, and what happens when I try to withdraw it?”
A professional office, a convincing website and a personal account manager do not prove that the underlying assets exist.
The latest Ukrainian investigations suggest something even more troubling:
for some criminal businesses, avoiding the state may itself have become a service that can be bought.
#ukraine #Cryptoscam #ScamCallCenters #Corruption #cryptocurrency