‎Невидима неактивність: чому 65% українців віком 50–74 років поза ринком праці і що це означає для економіки

‎DVA — факти без хайпу

‎ФАКТ • ЕКОНОМІКА • ДЕМОГРАФІЯ • РИНОК ПРАЦІ • ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ • РІШЕННЯ

‎Низький рівень безробіття серед українців віком 50–74 роки може створювати оманливе враження, що ця категорія населення успішно інтегрована в економіку. Але за статистикою приховується зовсім інша картина.

‎За результатами дослідження Українського центру соціальних реформ «Ринок праці 50+: чому люди та роботодавці не знаходять одне одного», 65,1% людей цієї вікової групи економічно неактивні — вони не працюють і не шукають роботу. Серед економічно активних безробітними є лише 4,5%.

‎Ще показовіший факт: 77% економічно неактивних респондентів, які раніше працювали, після втрати або залишення попередньої роботи не намагалися знайти нове місце працевлаштування.

‎Дослідження охопило 3461 українця віком 50–74 роки та 120 роботодавців.

‎

‎Це вже не просто питання безробіття. Це питання втрати людського капіталу, скорочення трудового потенціалу та довгострокової економічної стійкості України.

‎

1. ‎Три різні статуси, які легко переплутати

‎

‎Для розуміння проблеми необхідно розрізняти три категорії:

‎

· ‎Зайнятість — людина працює.

· ‎Безробіття — людина не має роботи, активно її шукає та готова приступити до праці.

· ‎Економічна неактивність — людина не працює і не шукає роботу.

‎

‎Саме третя категорія часто залишається поза увагою суспільства.

‎

‎Людина, яка втратила роботу, отримала декілька відмов і припинила пошуки, за відповідною статистичною методологією вже не належить до безробітних.

‎

‎Тому рівень безробіття може знижуватися не лише завдяки створенню нових робочих місць, а й через вихід людей із ринку праці.

‎

‎Це принципова відмінність між статистичним поліпшенням і реальним економічним відновленням.

‎

‎Головний парадокс: країна може одночасно відчувати дефіцит працівників і мати значний резерв невикористаного трудового потенціалу.

‎

1. ‎Чому 4,5% не означає благополуччя

‎

‎Показник 4,5% стосується безробітних серед економічно активних людей віком 50–74 роки, а не всієї вікової групи.

‎

‎Тому його не можна сприймати як доказ успішного працевлаштування.

‎

‎Додатково про проблему свідчить порівняння рівня зайнятості:

‎

‎Вікова група| Україна| ЄС

‎50–54 роки| 70%| 83%

‎60–64 роки| 34%| 55%

‎

‎Розрив становить 13 відсоткових пунктів у молодшій групі та 21 пункт у старшій.

‎

‎Це означає, що з віком Україна значно швидше втрачає активних працівників, ніж країни Європейського Союзу.

‎

‎Особливо важливо, що йдеться про людей, які часто мають десятиліття професійного досвіду, практичні знання та сформовані компетенції.

‎

‎Проблема полягає не лише в тому, чи є вакансії. Важливо, чи відповідають вони кваліфікації, фізичним можливостям і фінансовим очікуванням кандидатів.

‎

1. ‎Чому люди після 50 років залишають ринок праці

‎

‎Причини економічної неактивності різні. Зводити їх лише до небажання працювати було б помилкою.

‎

‎Перша — стан здоров'я та фізичне виснаження.

‎

‎За результатами дослідження, 49% економічно неактивних людей старшого віку припинили працювати через проблеми зі здоров'ям або надмірне фізичне навантаження.

‎

‎Але проблема починається ще до остаточного виходу з професії.

‎

‎Серед працевлаштованих віком 54–59 років 46% повідомили про надмірне навантаження. Ще 28% працюють понад дев'ять годин на день, а 16% працівників віком 54–57 років мають шестиденний або семиденний робочий тиждень.

‎

‎Отже, частина людей залишає ринок праці не через втрату професійних здібностей, а через невідповідність умов праці своїм фізичним можливостям.

‎

‎Друга — вікова дискримінація та стереотипи.

‎

‎За результатами дослідження, 45% опитаних повідомили про поширеність негативних стереотипів щодо працівників старшого віку.

‎

‎Серед безробітних 44% відмовлялися від вакансій, оскільки вважали, що робота їм не підходить через вік.

‎

‎Це явище можна назвати самодискримінацією: людина починає обмежувати власні можливості ще до того, як роботодавець ухвалить рішення.

‎

‎У результаті досвід і професійна компетентність відходять на другий план, поступаючись віковим упередженням.

‎

‎Третя — цифровий і технологічний бар'єр.

‎

‎Автоматизація, цифрові платформи, електронний документообіг та штучний інтелект змінюють вимоги до працівників.

‎

‎Однак цифрові навички не мають прямої залежності від віку. Їх можна розвивати в будь-якому віці за наявності доступного навчання та практики.

‎

‎Проблема полягає в тому, що далеко не кожен роботодавець готовий інвестувати в адаптацію та професійний розвиток досвідченого працівника.

‎

‎Четверта — професійна стеля та втрата перспектив.

‎

‎За дослідженням, третина опитаних протягом трудового життя відчувала професійну стелю. Дехто стикався з нею вже у 40–45 років.

‎

‎Окремий показник: 22% зайнятих людей віком 50–74 роки працюють на найпростіших посадах. Серед людей 65–69 років ця частка зростає до 32%.

‎

‎Це свідчить про можливу невідповідність між накопиченою освітою, професійним досвідом та фактичним рівнем зайнятості.

‎

‎Людина може мати вищу освіту, багаторічний досвід управління або технічну кваліфікацію, але працювати на посаді, яка не використовує її потенціал.

‎

‎П'ята — втрата мотивації та інформаційні бар'єри.

‎

‎Після багаторазових відмов пошук роботи перетворюється на виснажливий процес.

‎

‎Додаткова проблема — недостатня поінформованість. 51% опитаних не знали, що можуть одночасно працювати й отримувати пенсію.

‎

‎Це показує, що частину перешкод можна усунути не лише створенням нових робочих місць, а й доступом до інформації, консультацій та підтримки.

‎

1. ‎Українська реальність: війна посилила проблему

‎

‎Повномасштабна війна змінила структуру українського ринку праці.

‎

‎Руйнування підприємств, вимушене переміщення населення, мобілізація, міграція та скорочення економічної активності створили додатковий дефіцит кадрів.

‎

‎Особливо вразливими можуть бути люди 50+, які втратили звичне робоче середовище.

‎

‎Частина не має можливості переїхати до іншого регіону. Інші не мають фінансового резерву для перенавчання. Дехто змушений доглядати за близькими або обмежений станом здоров'я.

‎

‎Водночас вакансії можуть існувати в іншому місті, вимагати фізичних навантажень або пропонувати оплату, яка не відповідає очікуванням кандидата.

‎

‎Тому дефіцит кадрів і економічна неактивність не суперечать одне одному.

‎

‎Проблема полягає не тільки в кількості робочих місць, а й у невідповідності між пропозицією роботодавців та реальними можливостями людей.

‎

1. ‎Чому це небезпечно для економіки

‎

‎Економічна неактивність має декілька довгострокових наслідків.

‎

1. ‎Скорочення податкової бази.

‎

‎Менше офіційно зайнятих означає потенційно менші надходження ПДФО та ЄСВ. Водночас фактичний ефект залежить від рівня зарплат, форми зайнятості та наявності інших доходів.

‎

1. ‎Зростання соціального навантаження.

‎

‎Люди без трудового доходу частіше залежать від пенсій, соціальних виплат або фінансової підтримки родини.

‎

1. ‎Втрата професійного досвіду.

‎

‎Разом із виходом досвідчених працівників економіка втрачає практичні знання, професійні навички та потенціал наставництва.

‎

1. ‎Посилення демографічної проблеми.

‎

‎Міграція молодших поколінь і скорочення зайнятості старших вікових груп погіршують співвідношення між економічно активним населенням та людьми, які потребують підтримки.

‎

1. ‎Зниження внутрішнього попиту.

‎

‎Без стабільного трудового доходу домогосподарства скорочують споживання. Це впливає на торгівлю, послуги, малий бізнес та економічну активність громад.

‎

‎Отже, проблема виходить далеко за межі окремої вікової групи. Вона впливає на фінансову спроможність держави та можливості економічного відновлення.

‎

1. ‎Чи можна повернути людей до економіки?

‎

‎Так, але для цього недостатньо закликати громадян працювати довше.

‎

‎Потрібна система, яка враховує стан здоров'я, професійний досвід, фінансові потреби та особистий вибір людини.

‎

‎За результатами дослідження, 43% опитаних хочуть або не виключають можливості працювати після досягнення пенсійного віку за умови зміни умов праці.

‎

‎Серед бажаних умов:

‎

· ‎57% — гнучкий графік і часткова зайнятість;

· ‎49% — рівна оплата за рівну працю незалежно від віку;

· ‎40% — стабільна та зрозуміла зарплата;

· ‎40% — доброзичлива атмосфера в колективі;

· ‎31% — адаптація робочого місця до фізичних можливостей.

‎

‎Ці результати показують: значна частина людей не вимагає особливих привілеїв. Вони хочуть мати можливість працювати без шкоди для здоров'я та з гідною оплатою.

‎

‎Що може зробити держава:

‎

· ‎розвивати програми професійної адаптації та навчання 50+;

· ‎забезпечувати доступ до медичних обстежень і профілактики професійного виснаження;

· ‎посилювати контроль за дотриманням законодавства про недискримінацію;

· ‎інформувати про можливість одночасно працювати й отримувати пенсію;

· ‎стимулювати офіційне працевлаштування та самозайнятість.

‎

‎Що можуть зробити роботодавці:

‎

· ‎запроваджувати гнучкий графік і часткову зайнятість;

· ‎адаптувати робочі місця;

· ‎оцінювати кандидатів за компетенціями, а не датою народження;

· ‎забезпечувати рівну оплату за рівну працю;

· ‎залучати досвідчених фахівців до наставництва та навчання молоді.

‎

‎Що можуть зробити громади та освітні установи:

‎

· ‎організовувати курси цифрової грамотності;

· ‎створювати локальні центри професійної підтримки;

· ‎допомагати людям повертатися до зайнятості після тривалої перерви;

· ‎підтримувати мале підприємництво та самозайнятість.

‎

‎Важливо: мета не в тому, щоб змусити всіх працювати після пенсії. Мета — не позбавляти можливостей тих, хто хоче і може залишатися економічно активним.

‎

1. ‎Обмеження даних: що потрібно враховувати

‎

‎Наведені показники відображають результати конкретного дослідження, а не автоматично всієї статистики українського ринку праці.

‎

‎Дослідження охопило 3461 людину віком 50–74 роки, яка проживає на підконтрольній уряду території України, та 120 роботодавців.

‎

‎Важливо не змішувати рівень безробіття серед економічно активних із часткою економічно неактивних у всій віковій групі.

‎

‎Так само не можна вважати всіх економічно неактивних потенційними працівниками: частина людей не може працювати через стан здоров'я, сімейні обставини або власне рішення завершити трудову діяльність.

‎

‎Тому ефективна політика має бути диференційованою: створювати можливості, а не запроваджувати примус.

‎

1. ‎Головне питання: чи може Україна дозволити собі втрачати досвід?

‎

‎Вікова група 50–74 роки — це не однорідна категорія людей, які завершили професійну діяльність.

‎

‎Це інженери, лікарі, викладачі, підприємці, водії, будівельники, управлінці та фахівці десятків інших професій.

‎

‎Серед них є люди, які вже не можуть працювати, ті, хто свідомо обрав пенсію, і ті, хто хотів би продовжити трудову діяльність, але не бачить реальних можливостей.

‎

‎Економічна політика повинна враховувати всі ці обставини.

‎

‎Для України, яка проходить через війну, демографічні втрати та майбутню масштабну відбудову, ефективне використання наявного людського капіталу стає одним із чинників економічної стійкості.

‎

‎Висновок DVA

‎

‎Показник безробіття 4,5% серед економічно активних людей віком 50–74 роки не дає повної картини ситуації.

‎

‎За ним стоїть інша реальність: 65,1% цієї вікової групи економічно неактивні, а 77% економічно неактивних, які раніше працювали, не поверталися до пошуку нового місця роботи після втрати попереднього.

‎

‎Це сигнал про системні бар'єри, які не можна усунути простим збільшенням кількості вакансій.

‎

‎Україні потрібен ринок праці, де досвід не перетворюється на недолік, вік не стає причиною відмови, а умови роботи дозволяють людині зберігати здоров'я, гідність і фінансову незалежність.

‎

‎Справжнє економічне відновлення — це не лише створення нових робочих місць. Це здатність економіки використовувати потенціал людей, які вже живуть і працюють у країні.

‎

‎Інакше Україна ризикує одночасно відчувати дефіцит робочої сили та втрачати величезний резерв власного людського капіталу.

‎

‎Питання для дискусії:

‎

‎Україна має дефіцит працівників чи дефіцит доступних, гідно оплачуваних робочих місць, які враховують вік, здоров'я та реальні можливості людей?

‎

‎DVA — збереження цінностей та часу.

‎

‎Не фінансова порада.

#DVAnews #ENAUSDT🚨 #Xrp🔥🔥 #BTC☀ #LTC✅

‎