Коли смартконтракт називають незмінним, легко зробити висновок: після запуску ніхто вже не може втрутитися в його роботу.

У TermMax все трохи складніше.

Основні смартконтракти протоколу спроєктовані так, щоб їх не можна було оновлювати. Виняток - маршрутизатори.

Але незмінність коду не прибирає аварійний контроль.

Якщо станеться атака або інцидент безпеки, адміністратор може призупинити роботу контрактів, щоб обмежити подальші втрати.

Є ще один рівень.

Критичні адміністративні дії захищені гаманцем із мультипідписом 4 із 6. Тобто для них недостатньо рішення одного ключа.

І навіть самі ринки розділені: проблема в одному ринковому контракті не повинна автоматично переходити на інші.

Для мене тут важливий не окремий захисний механізм, а вся конструкція:

незмінний код
+
можливість аварійної зупинки
+
розподілений адміністративний контроль
+
ізоляція ринків.

Тому слово незмінний я б більше не сприймала як синонім повної відсутності контролю.

Правильніше запитати: що саме не можна змінити, хто все ще має повноваження і що станеться під час реальної аварії?

@TermMax #TermMax