Поки пересічний український фрилансер, бізнесмен чи криптоінвестор роками чекає на обіцяну легалізацію цифрових активів, здригається від чергових погроз НБУ блокувати P2P-картки та намагається пояснити банківському комплаєнсу походження кожної тисячі гривень, державний апарат уже давно живе в майбутньому.
Оприлюднений звіт Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) за підсумками перевірки понад 634 тисяч декларацій за 2025 рік розкриває абсолютний фантасмагоричний парадокс. Українська бюрократія, яка на публічному рівні роками блокує ухвалення прозорого законодавства про віртуальні активи під приводом «боротьби з відмиванням коштів» та «вимог МВФ», для себе особисто вже давно збудувала замкнений фінансовий всесвіт зі всіма зручностями. І блокчейн у ньому посідає чільне місце.
Паралельна фінансова система: від злитків до Tether
Система, сформована українськими посадовцями, вражає своєю еволюційною зрілістю. Замість ризикованих офшорних рахунків у класичних банках, які зараз прострілюються автоматичним обміном податковою інформацією (CRS), чиновники створили ідеальний мультивалютний портфель, де цифрові активи органічно поєднуються з фізичними антикризовими ресурсами.
За 2025 рік держслужбовці офіційно відзвітували про володіння криптовалютою на суму майже 839 млн грн. Структура цього портфеля віддзеркалює глибоке практичне розуміння ринкових механік:
Tether (USDT): понад 278 млн грн. Абсолютний фаворит. Стейблкоїн виступає ідеальним транзитним шлюзом для миттєвого переказу капіталу без залучення банківської системи та зайвих очей.
$BTC : понад 150 млн грн — фундаментальний захисний актив.
$ETH : понад 100 млн грн.
$XRP : понад 46 млн грн.
$BNB: понад 9 млн грн.
Найбільш викривальним елементом звіту є той факт, що левову частку всієї цієї цифри — понад 623 млн грн — задекларували особи, які у графі своєї посади скромно вказали категорію «Інше». Тобто сірі кардинали, дрібні виконавець-посередники та апаратники, чиї прізвища ніколи не потрапляють на заголовки ЗМІ, спокійно оперують сотнями мільйонів у цифрових еквівалентах. Географія також промовиста: київські посадовці тримають крипти на 265 млн грн, одеські — на 99 млн грн, а закарпатські — на 57 млн грн. Збіг це чи транзитні хаби для сірого кешу — питання риторичне.
Проте крипта — це лише мобільний оперативний резерв. Для фундаменту чиновники використовують класичну консервативну схему. Задекларовані дорогоцінні метали сягнули позначки у 1,2 млрд грн, де понад 1,05 млрд грн припадає на фізичне золото у злитках та пластинах. Додайте сюди готівку у майже 90 валютах світу (де поруч із доларом та євро раптово опинилися угорські форинти та японські єни) — і ви отримаєте повністю автономну фінансову подушку, якій не страшна жодна інфляція чи закриття карткових переказів всередині країни.
Поки Верховна Рада та Нацбанк розповідають про ризики крипторинку для пересічних громадян, а самі чиновники паркують мільйони в USDT та золото — підписуйся на @MoonMan567 , щоб бачити реальний виворіт політики та фінансової гігієни без цензури.
Офшорний рай на «чорному морі» та алгоритмічна сліпота
Куди ж прямують ці ліквідні потоки, виведені з-під контролю вітчизняного фінінспектора? Звіт НАЗК дає чітку відповідь: у закордонну нерухомість та видатки на курортах.
У 2025 році декларанти та члени їхніх родин вказали право власності на 3 904 об'єкти нерухомості за кордоном загальною вартістю понад 4,1 млрд грн. Пріоритети розподілилися наступним чином:
Німеччина: 757 об'єктів (переважно житлові квартири для родин);
Польща: 503 об'єкти;
Іспанія: 282 об'єкти (найдорожчі квадратні метри);
Болгарія: 251 об'єкт;
Велика Британія: 161 об'єкт.
Більш ніж половину майна (2 033 об'єкти на 2,2 млрд грн) очікувано переписано на «талановитих» членів сімей. Що стосується оперативних витрат, то головною здравницею українського чиновництва стала Туреччина — лише за один рік посадовці задекларували там видатків на суму понад 1,15 млрд грн, обігнавши за цим показником навіть Австрію (698,3 млн грн) та США (296,9 млн грн).
Ця статистика демонструє не просто масив даних, вона оголює головну цинічну механіку сучасної української бюрократії. Роками стопорячи легалізацію крипти для бізнесу, державна система створила для себе унікальне вікно можливостей. Неврегульований статус віртуальних активів дає чиновнику ідеальну відмовку: криптовалюту можна декларувати як «куповану на туманних P2P-майданчиках у 2019 році», перетворюючи її на легальне джерело походження коштів для подальшої купівлі віл у Марбельї чи готелів у Анталії.
Найбільша іронія полягає в тому, як саме НАЗК перевіряє ці статки. Система автоматизованого контролю (ЛАК) здатна лише порівнювати дані декларацій із внутрішніми державними реєстрами. Але блокчейн-гаманці, закордонні активи, оформлені через трасти, чи готівкові злитки золота в сейфах Анкари не значаться в українських реєстрах. НАЗК самі прямим текстом визнають у звіті: автоматизована система ЛАК безпосередньо «не може виявити активи, якими декларант фактично користується, якщо вони відсутні в офіційних реєстрах». Автоматичну перевірку без проблем проходять 40,3% декларацій, а повні перевірки розтягуються на роки.
У результаті ми бачимо сформований інституційний арбітраж. Для звичайного громадянина крипта — це «сіра зона», за переказ у якій можна отримати блокування банківського рахунку за порушення фінмоніторингу. Для чиновника — це зручний, безпечний і, головне, практично непідконтрольний інструмент легалізації та збереження капіталу.
Гетьманцев і Ко не поспішають ухвалювати закони про прозоре оподаткування цифрових активів не тому, що не розуміють їхньої цінності, а саме тому, що розуміють її занадто добре. Прозорий ринок зі сквозною ідентифікацією та чіткими правилами гри знищить їхній власний офшорний затишок, де USDT виступає головною валютою розрахунку за мовчання та послуги.
Чи вірите ви, що ця система здатна добровільно ухвалити закон про легалізацію крипти, який змусить самих чиновників деанонімізувати свої гаманці?
