Блискавка: маленький винахід, що розв’язав велику проблему взування й роззування
Понад сто років тому, щоб застебнути пару високих чобіт, потрібно було двадцять хвилин.
На халяві чобота — понад двадцять ґудзиків, щільно один біля одного: застібай кожен окремо, а потім так само розстібай. Взуватися — наче рукоділлям займатися. Модники застібали їх і бурчали: невже не можна придумати щось простіше?
У 1893 році американець на прізвище Джадсон подав заявку на патент. Він назвав свій винахід «застібкою для взуття»: два ряди зубців із гачками та повзунок посередині. Потягнеш — гачки зчепляться; потягнеш у протилежний бік — розчепляться.
Ідея була хороша, а виконання — грубе. Гачки легко ламалися, а під натягом розстібалися. Ішов собі, аж раптом посеред дороги черевик розкривався.
Річ не стала популярною. Але зерно було посіяне.
Людиною, яка справді довела цю справу до кінця, був Сундбек. Інженер шведського походження, він влаштувався до компанії Джадсона й із головою поринув у вдосконалення застібки-гачка.
Він випробував безліч форм зубців. У 1913 році задум нарешті дозрів: кінчики зубців зробили закругленими, щоб під час застібання вони ковзали один за одним і входили в замок — щільно й плавно. Це був прообраз сучасної блискавки. За кілька років він отримав ключовий патент.
Навіть хорошому продукту потрібна сцена. Спочатку блискавки продавалися напрочуд кепсько.
Аж доки 1917 року на неї не звернув увагу військово-морський флот США.
Гаманцям матросів і шкіряним курткам пілотів потрібна була надійна й швидка застібка. Ґудзики застібалися повільно, гачки розстібалися, а блискавка застібалася одним рухом. Флот зробив замовлення, і блискавка вижила завдяки контрактам на уніформу, а ще здобула добру репутацію.
Згодом виробники гумових чобіт дали їй звучну назву: zipper — «зіп», ніби щось промайнуло. Так вона вийшла з казарм і потрапила до звичайних гардеробів.
Сьогодні вона є і на вас: на куртці, джинсах, рюкзаку, валізі. Щороку у світі виробляють десятки мільярдів блискавок, а з бігунків можна було б скласти ланцюжок, що обігне Землю багато разів.
Якщо озирнутися назад, історія доволі цікава.
Винахід Джадсона не можна назвати успішним, але він указав правильний напрям; Сундбек пройшов цей шлях до кінця; замовлення флоту дало винаходу перший подих, а назва, яку придумали торговці, допомогла йому поширитися.
В історії винаходів рідко трапляється сюжет «одна людина раптом осяяла — і світ одразу змінився». Набагато частіше це естафета: кожен робить свій крок, і поступово ідея доходить до всіх.
Це стане в пригоді й нам, звичайним людям: та «недоробка», що у вас у руках, можливо, зовсім не мотлох — просто вона ще не дочекалася слушного випадку чи потрібного з’єднання.
Не поспішайте викидати. Скріпіть її, потягніть угору — і, може, все запрацює.