Ще зовсім недавно оренда в Києві була про комфорт. Хтось торгувався за вид з вікна, хтось - за нову кухню, хтось принципово хотів «п’ять хвилин до метро». Зараз це звучить майже як розмова з іншої епохи.
Бо ринок різко подорослішав. І дуже жорстко.
Сьогодні люди платять не за квадратні метри. Не за дизайнерський ремонт. І навіть не за локацію. Вони платять за базове відчуття, що завтра можна прокинутися, зарядити телефон і нормально прожити день. Світло, тепло, вода, стабільний інтернет, інколи - генератор у дворі. Ось новий «євроремонт».
Квартира раптово перестала бути житлом. Вона стала інфраструктурним активом.
Є автономність - ціна росте швидше, ніж власники встигають оновлювати оголошення. Немає - навіть суттєве зниження вартості не рятує. Люди просто не готові платити за постійний стрес. Ринок безжально фільтрує пропозиції: або ти даєш передбачуваність, або випадаєш із гри.
І тут стає видно те, про що офіційно говорять дуже обережно. Київ більше не ділиться на лівий і правий берег. Він ділиться на будинки, де можна жити, і будинки, де доводиться виживати.
Це вже не просто нерухомість. Це переоцінка самого поняття міського життя. Бо коли комфорт зникає, люди починають купувати безпеку. А коли безпека стає товаром - місто змінюється швидше, ніж будь-які ціни в оголошеннях.
👉 Якщо вам близький такий чесний розбір реальності без прикрас - підписуйтесь на @MoonMan567 .
Тут я називаю речі своїми іменами й говорю про зміни, які вже відбуваються навколо нас, навіть якщо їх не всі хочуть помічати.