Як то кажуть,що коли починаєш думати про децентралізовані протоколи типу WALRUS, рано чи пізно мозок спотикається об дуже дивне питання, а чи несе цей код взагалі якусь моральну відповідальність?
Сам по собі протокол — це просто набір правил, алгоритмів і криптографічних трюків,він не може відчувати сором, не може сказати «ой, це вже занадто». Але водночас він не падає з неба. Його пишуть живі люди, які свідомо чи підсвідомо вкладають у нього якісь цінності. І отут починається найцікавіше.
WALRUS зроблений дуже розумно з інженерної точки зору,дані розбиваються, кодуються хитрою двовимірною схемою, розкидаються по купі вузлів, витримують до третини зрадників у комітеті, при цьому економлять трафік на відновлення. Технічно — краса. Але саме тому, що він такий стійкий і децентралізований, виникають питання, на які код сам відповісти не може.
От наприклад,ти можеш зашифрувати свій blob, і тоді ніхто з вузлів не побачить, що там всередині. Клас. Але якщо ти цього не зробиш — а багато хто не робить, бо ліньки або незрозуміло як — то фрагменти твого контенту лежать у купи різних людей по всьому світу. І хтось із них теоретично може зібрати все докупи. Протокол це дозволяє. Він не забороняє. Він просто… байдужий.
Далі, цензура,WALRUS створений так, щоб дані було дуже важко видалити чи заблокувати. Це величезний плюс, якщо ти журналіст у країні, де влада полює на невигідну інформацію. А якщо це дитяча порнографія чи інструкція зі створення хімічної зброї? Протокол теж не буде нічого блокувати. Він просто зберігатиме. Бо він не суддя.
І це не баг,це принципова позиція. Але принципова позиція — це вже етика. Просто етика максимальної свободи і мінімального втручання. Комусь це здається ідеалом, комусь — безвідповідальною розгильдяйством.
Ще один момент є економіка,вузли отримують токени за те, що чесно зберігають дані. Система намагається зробити так, щоб бути чесним було вигідніше, ніж зливати чи брехати. Але ж ми всі знаємо, як працює криптоекономіка: рано чи пізно хтось знайде дірку і спробує наваритися. І тоді знову питання — чи винен протокол, що хтось його обдурив? Чи винні люди, які його придумали і не передбачили всіх можливих паскудств?
Мені здається, що WALRUS, як і більшість крутих децентралізованих штук, це дзеркало. Він показує, наскільки ми, люди, готові довіряти один одному, коли посередині немає «великого брата», який би все цензурував і контролював.
Він не моральний і не аморальний,він просто максимально чесно відображає вибір своїх творців і користувачів: «ми віддаємо перевагу свободі і стійкості навіть там, де це може вилізти боком».
А чи правильно це, кожен вирішуватиме для себе сам,бо в кінцевому рахунку протокол не несе відповідальності. Відповідальність несуть ті, хто його пише, хто ним користується і хто мовчить, коли щось іде не так.@Walrus 🦭/acc #walrus $WAL
